Липа (Tilia): національне дерево Чехії, види, розпізнавання та вирощування

Липа (Tilia) — рід листопадних дерев із несиметрично серцеподібним листям, запашними медоносними квітами та дрібними горішками на крилоподібному приквітку. У Чеській Республіці природно ростуть два види — липа серцелиста і липа широколиста, а з XIX століття липа є символом чеського народу та національним деревом. Вона належить до найдовговічніших дерев чеського ландшафту й до найцінніших джерел нектару для бджіл.

Липа коротко

Як розпізнати липу

Липа зазвичай має високо склепінчасту, густу й правильну крону, яка в окремо розташованих дерев нагадує яйце або широкий купол. Стовбур старих екземплярів могутній, часто дуплистий і порослий порослю біля основи. Кора сіра або сірувато-бура, спершу гладенька, згодом неглибоко поздовжньо розтріскана в дрібну сітку.

Найнадійніша ознака — листок: серцеподібний, несиметричний біля основи, з коротко загостреною верхівкою та пилчастим краєм, на довгому черешку. Зимові бруньки яйцеподібні, блискучі, зеленувато-червоні або темно-червоні, вкриті лише двома-трьома видимими лусками, що взимку відрізняє липу, наприклад, від бука з довгими веретеноподібними бруньками.

Квіти дрібні, жовтувато-білі, двостатеві, з інтенсивним ароматом. Вони зібрані в щитки, квітконіжка яких приблизно до половини зрослася з язикоподібним світло-зеленим приквітком. Після достигання він слугує крилом і допомагає вітру відносити плоди — горішки — на десятки метрів від дерева.

Липи, що ростуть у Чеській Республіці

Липа серцелиста (Tilia cordata)

Найпоширеніша липа чеських лісів та алей, яку також називають дрібнолистою. Листки менші, близько 3–8 см, зісподу сизувато-зелені й голі, лише в пазухах жилок з іржаво-бурими пучками волосків. Щиток несе 5–11 квітів, що відходять від крони навскіс угору або в боки. Горішок дрібний, тонкостінний, без виразних ребер, його легко розчавити пальцями. Цвіте з кінця червня до середини липня. Ареал простягається від Піренеїв і Британії через усю Європу аж за Урал.

Липа широколиста (Tilia platyphyllos)

Має більші листки, зазвичай 6–12 см, зісподу зелені й м’яко опушені, у пазухах жилок з білуватими пучками волосків. Молоді пагони зазвичай опушені. Щиток несе лише 2–5 більших, звислих квітів. Горішок дерев’янистий, твердий, з 4–5 виразними поздовжніми ребрами, пальцями його не розчавиш. Цвіте приблизно з середини червня, тобто першою з чеських лип. Вибагливіша до поживних речовин і вологи, типово росте на схилах, у ярах і на вапнякових ґрунтах Центральної та Південної Європи.

Липа європейська (Tilia × europaea)

Гібрид обох місцевих видів, що виникає й спонтанно в природі. Має проміжні ознаки — листки середнього розміру, зісподу майже голі з білуватими або буруватими пучками, і горішки зі слабкими ребрами. Завдяки буйному росту її часто висаджували в алеях і парках, нерідко як сорт 'Pallida'. Для неї типова численна поросль на стовбурі.

Інтродуковані липи в парках і садах

• Липа срібляста (Tilia tomentosa) — з Південно-Східної Європи, листки зісподу густо білувато-повстисті, цвіте найпізніше з усіх (липень–серпень). Добре переносить посуху та міське середовище. Під квітучими деревами іноді знаходять мертвих джмелів; причиною, за сучасними даними, є радше нестача нектару наприкінці літа й виснаження комах, ніж отруйність нектару.
• Липа кримська (Tilia × euchlora) — з блискучим темно-зеленим листям, популярна для вулиць, бо її менше вражає попелиця.
• Липа американська (Tilia americana) — з особливо великими листками до 20 см, у Північній Америці відома як basswood.
• Липа черешкова (Tilia tomentosa 'Petiolaris') — плакучий сорт липи сріблястої з довгими черешками.

Де ростуть липи та яка їхня екологія

У природних лісах Чехії липи не є домінантними породами, але становлять важливу домішку. Липа серцелиста росте в дубово-грабових лісах, заплавних лісах на краях долин і в теплолюбних дібровах — від низовин приблизно до 800–1000 м н. р. м. Липа широколиста типова для осипищних і яружних лісів, де зростає разом із кленом несправжньоплатановим, в’язом шорстким і ясенем; вона поширена, наприклад, у Чеському карсті, Чеському Середньогір’ї чи в каньйонах моравських річок.

Липи досить тіньовитривалі, особливо змолоду, і мають глибоку серцеподібну кореневу систему, тож добре закріплюють схили. Їхній опад швидко розкладається й збагачує ґрунт поживними речовинами, тому їх називають ґрунтополіпшувальними породами. Липи чудово дають поросль від пня, завдяки чому в минулому їх вирощували в порослевих лісах.

Для комах липа — одне з найважливіших літніх медоносних пасовищ: за сприятливої погоди вона дає багато нектару, а липовий мед став цінованим монофлорним медом. На листі живе чимало безхребетних — від попелиць і гусениць совок до кліщів-галоутворювачів. Біля основи стовбурів лип часто гріються зграями клопи-солдатики — нешкідливі клопи, що живляться опалим насінням.

Деревина та використання липи

Липова деревина світла, жовтувато-біла, м’яка й легка (щільність близько 500–550 кг/м³), з дрібною та рівномірною структурою. Вона легко обробляється й мало тріскається, тому здавна була основним матеріалом різьбярів: з липи вирізьблені готичні мадонни й вівтарі, вертепи, ляльки та народні іграшки. Її також використовують для виготовлення музичних інструментів (корпуси електрогітар, деталі органів), рисувального вугілля, олівців, шпону, фанери, креслярських дошок і меблевих елементів без механічного навантаження. Надворі без захисту швидко гниє, тож як будівельна деревина не підходить.

Велике значення мало лико — міцна волокниста внутрішня кора. З нього плели мотузки, рогожі, кошики та взуття (личаки). Липовий цвіт (Tiliae flos) збирають на початку цвітіння разом із приквітком і сушать у тіні. Чай із нього має потогінну та заспокійливу дію, його традиційно п’ють при застуді, гарячці й кашлі. Збирати цвіт варто лише з місцевих видів і з дерев подалі від жвавих доріг.

Вирощування липи в саду

Висаджування та місце

Липа — дерево для великих садів, парків, сільських майданів і алей. Зважайте на те, що доросла крона сягає 15–20 м у діаметрі, тож садіть дерево щонайменше за 10 м від будинку. Висаджують восени після листопаду або ранньої весни, найкраще саджанці з відкритою кореневою системою чи дерева з грудкою. Підходить сонячне або напівтінисте місце; липа серцелиста витримує й тінь.

Ґрунт і догляд

• Ґрунт: глибокий, родючий, свіжий, нейтральний або слабко вапняковий. Липа широколиста вибагливіша до поживних речовин, серцелиста — толерантніша.
• Полив: регулярний протягом перших 3–5 років після висаджування; дорослі дерева досить витривалі, проте тривалі посухи останніми роками спричиняють передчасне буріння та опадання листя.
• Обрізування: липа добре переносить формування, її можна вирощувати як стрижену стіну, шпалеру чи «формовану липу» з канделябровою кроною. Формувальне обрізування роблять змолоду, поросль біля основи стовбура видаляють постійно.
• Сорти для менших ділянок: липа серцелиста 'Greenspire' або 'Rancho' з вужчою кроною, або липа кримська.

Шкідники та хвороби

Найпоширеніша проблема — попелиці, чия липка падь капає на автомобілі й лавки та обростає чорними сажистими грибками. У спеку листя вражає липовий павутинний кліщ, що спричиняє його бронзування й передчасне опадання. Помітні червоні ріжкоподібні гали липового кліща-галоутворювача, проте для дерева вони нешкідливі. Із хвороб трапляються плямистості листя, а в ослаблених дерев — гнилі стовбура, спричинені дереворуйнівними грибами. Старі дуплисті липи бувають напрочуд стійкими, але потребують регулярного огляду арбористом.

Цікаві факти та культурне значення

Липа була священним деревом слов’ян і присвячувалася богині кохання й родючості. Вона росла біля джерел, на сільських майданах і біля церков, під її кронами відбувалися суди, віча та свята. Національним деревом її символічно проголосив Слов’янський з’їзд у Празі 1848 року. Після утворення Чехословаччини в 1918 році по всій країні висаджували липи свободи; ця традиція повторилася після 1945, 1968 і 1989 років.

Липові гілочки прикрашають штандарт президента республіки, липове листя з’являлося на орденах, монетах і банкнотах. Від липи походить чимало топонімів — Lipník, Lipno, Lipová, Česká Lípa чи Лейпциг (Leipzig, від лужицького Lipsk). У Чехії є сотні пам’ятних лип, деякі з них мають обхват стовбура понад 10 м і вік, оцінюваний у 600–800 років; вони належать до найстаріших живих дерев країни.

Інші місцеві листяні породи та їх порівняння з липою ви знайдете в огляді листяних дерев.

Підсумок

Липа — довговічне листяне дерево з родини мальвових, представлене в Чехії липою серцелистою, липою широколистою та їхнім гібридом липою європейською. Розрізнити їх можна за розміром і нижнім боком листків, кольором пучків волосків у пазухах жилок, кількістю квітів і твердістю горішків. Вона цінна для бджіл, різьбярів і народної медицини, а як національне дерево невіддільна від чеського ландшафту, сільських майданів і алей.