Бук: як розпізнати, види, поширення в Чехії, деревина та вирощування

Бук (Fagus) — рід могутніх листопадних дерев родини букових (Fagaceae), до якої належать також дуби та каштани. У Чехії росте лише один аборигенний вид — бук лісовий (Fagus sylvatica). Його легко впізнати за гладенькою сріблясто-сірою корою, хвилястим блискучим листям і тригранними плодами — горішками-буківками. Це природно найпоширеніше дерево Центральної Європи, ключова порода передгірних і гірських лісів та джерело однієї з найуніверсальніших деревин.

Бук коротко

Як розпізнати бук

Бук — одне з листяних дерев, які найлегше впізнати, причому в будь-яку пору року.

• Стовбур і кора: рівний циліндричний стовбур, який у густому деревостані високо очищується від гілок. Кора все життя лишається гладенькою, тонкою та сріблясто-сірою — старі дерева не мають борозенчастої кори, як дуб чи липа.
• Крона: у лісі вузька й високо піднята, на відкритому місці широкояйцеподібна до кулястої, з гілками майже до землі. Густа крона пропускає дуже мало світла.
• Листя: на коротких черешках, яйцеподібне, з 5–9 парами паралельних бічних жилок. Край цілий, злегка хвилястий, у молодого листя ніжно опушений. Восени листя стає золотисто-жовтим і мідно-коричневим.
• Бруньки: помітно довгі (до 2–3 см), тонкі, веретеноподібні й гостроверхі, коричневі, відхилені від пагона. За ними бук надійно визначите навіть узимку.
• Плоди: буківки достигають у вересні–жовтні. Здерев’яніла плюска з чотирма стулками, вкрита м’якими колючками, розкривається й вивільняє один-два блискучі тригранні горішки.
• Зимове листя: молоді деревця та живоплоти часто зберігають сухе коричневе листя до весни (так звана марцесценція).

Бук чи граб?

Найчастіше бук плутають із грабом звичайним (Carpinus betulus), який, однак, належить до родини березових. Відмінності підсумовує таблиця:

Види бука

За сучасними уявленнями рід Fagus налічує приблизно 10–13 видів, поширених у помірному поясі Північної півкулі — в Європі, Західній і Східній Азії та на сході Північної Америки. Південні «буки» з Південної Америки та Австралії (Nothofagus) належать до окремої родини Nothofagaceae і лише віддалено споріднені зі справжніми буками.

• Бук лісовий (Fagus sylvatica) — єдиний аборигенний вид у Чехії, росте від південної Скандинавії до Сицилії та від Іспанії до України.
• Бук східний (Fagus orientalis) — Балкани, Мала Азія, Кавказ і північний Іран; має більше листя з більшою кількістю пар жилок. Іноді його розглядають як підвид бука лісового.
• Бук великолистий (Fagus grandifolia) — єдиний вид Північної Америки, від Канади до Флориди.
• Бук городчастий (Fagus crenata) — Японія, панівна порода гірських лісів.
• Інші азійські види: Fagus japonica, F. engleriana, F. longipetiolata, F. lucida, F. hayatae та мексиканський F. mexicana (іноді відносять до F. grandifolia).

У садах і парках трапляються переважно сорти бука лісового:

• Пурпурові буки (група Atropurpurea, 'Atropunicea') — темне червоно-фіолетове листя, улюблені солітери замкових парків.
• 'Pendula' — пониклі гілки, що утворюють «живий намет».
• 'Dawyck' — вузька колоноподібна форма, придатна й для невеликих садів; існують також пурпурові та жовтолисті варіанти.
• 'Asplenifolia' — глибоко розсічене, папоротеподібне листя.
• 'Tortuosa' — низький бук із покрученими, полеглими гілками.

Де росте бук і яка його екологія

Бук лісовий — порода океанічного та субокеанічного клімату. Йому потрібно достатньо опадів (приблизно понад 500–600 мм на рік) і вологе повітря; він не переносить пізніх заморозків, тривалої посухи чи постійного перезволоження. У Чехії його оптимум — пагорби та гори, де на його честь названо цілі рослинні пояси — буковий та ялицево-буковий. У горах він утворює мішані ліси з ялицею, ялиною та кленом-яворoм, а вище може підніматися аж до верхньої межі лісу, де росте в карликовій формі.

Бук — виразно тіньовитривала порода. Сіянці виживають під зімкнутим наметом лісу навіть десятки років, чекаючи на просвіт. Дорослі дерева, навпаки, затінюють ґрунт настільки, що під ними росте мало трав — тому типові «голі» букові ліси, вкриті листовим опадом, а навесні — ранньовесняними ефемероїдами, як-от анемона дібровна, зубниця чи чина весняна.

Плодоносить бук нерегулярно. Рясні насінні роки бувають приблизно раз на 5–10 років, і тоді буківки стають важливим кормом для диких свиней, оленів, вовчків, лісових мишей, сойок і повзиків. Старі та відмираючі буки дають дупла дятлам, кажанам і рідкісним жукам, як-от вусачеві альпійському, що перебуває під критичною загрозою.

Букові ліси в Чехії

Спочатку бук утворював би близько 40 % лісів на території країни, а нині після століть насаджень ялини займає лише приблизно 10 % лісової площі. Проте останніми роками його частка зростає, бо саме він є ключем до перетворення ялинових монокультур на стійкіші мішані ліси. До найцінніших місць належать букові ліси Їзерських гір (з 2021 року частина об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Давні та первісні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи»), Жофінський праліс у Новоградських горах, Бубінський праліс, Мілешицький праліс на Шумаві, а також букові ліси Хржибів, Бескидів і Крконош.

Утім, бук відчуває й наслідки зміни клімату. На сухих і теплих ділянках у нижчих поясах після посушливих 2015–2019 років він масово всихав, і лісівники очікують, що його оптимум зміщуватиметься вище в гори.

Деревина та використання

Букова деревина білувата до рожевуватої, без забарвленого ядра; у старших дерев може утворюватися темніше несправжнє ядро. Вона тверда, важка (щільність близько 700 кг/м³ у сухому стані), міцна й добре обробляється, але просто неба без захисту швидко гниє, а під час сушіння значно всихає.

• Меблі та інтер’єри — стільці, столи, сходи, паркет. Після пропарювання деревина легко гнеться, на чому ґрунтуються славетні гнуті меблі Thonet, які з XIX століття виробляють і в Моравії (Бистршице-під-Гостином).
• Фанера та деревні плити, іграшки, кухонне начиння, держаки інструментів.
• Залізничні шпали — після просочення дуже довговічні.
• Паливо — одна з найкалорійніших деревин, цінується для камінів і копчення.
• Хімічне використання — виробництво целюлози, віскозних волокон, а раніше й букового дьогтю (креозоту).

Буківки містять до 40 % олії, з якої в минулому в скрутні часи тиснули харчову олію. Сирі у великій кількості вони слабко отруйні (містять сапоніни та щавлеву кислоту); під час підсмажування шкідливі речовини здебільшого руйнуються.

Вирощування бука в саду

Бук — чудове дерево-солітер для великих садів і парків та одна з найкращих порід для стрижених живоплотів, які завдяки засохлому листю лишаються непрозорими навіть узимку.

Місце та ґрунт

• Світло: переносить напівтінь і тінь; у молодому віці йому шкодять пекуче сонце й розпечені стіни. Пурпурові сорти найкраще забарвлюються на сонці.
• Ґрунт: глибокий, гумусний, водопроникний і помірно вологий, ідеально слабокислий до нейтрального; вапнисті ґрунти переносить добре. Непридатні важкі глинисті ґрунти з непроникною підосновою та перезволожені місця.
• Клімат: потребує вологого повітря; у посушливих низовинах вимагає поливу.

Садіння та догляд

• Садіть восени або ранньою весною: саджанці з відкритою кореневою системою — у період спокою, контейнерні — і пізніше. Для живоплоту беруть 2–3 саджанці на погонний метр.
• Не заглиблюйте кореневу грудку глибше, ніж вона росла в розсаднику, і замульчуйте кореневу зону.
• Перші 2–3 роки регулярно поливайте: після пересаджування бук укорінюється повільно.
• Живопліт стрижіть один-два рази на рік — наприкінці червня й за потреби в серпні.
• Обережно з оголенням стовбура: тонка кора легко отримує сонячний опік, тож у старших дерев не видаляйте одразу нижні гілки чи навколишнє затінення.
• Коріння неглибоке й чутливе до ущільнення ґрунту — не заїжджайте технікою біля дерева й не підвищуйте рівень ґрунту.

Шкідники та хвороби

• Галиця букова (Mikiola fagi) — утворює на листі загострені червонуваті гали; це радше курйоз, ніж загроза.
• Буковий стрибунець (Orchestes fagi) — дрібний жук-довгоносик, личинки якого вигризають ходи в листі.
• Букова попелиця (Phyllaphis fagi) — білі воскові пасма на нижньому боці листя, переважно на живоплотах.
• Некроз кори бука — поєднання червеця Cryptococcus fagisuga і грибів роду Neonectria, що призводить до відмирання кори.
• Фітофторозна гниль коренів і кореневої шийки, ушкодження від посухи та сонячних опіків кори; на старих деревах — дереворуйнівні гриби, як-от трутовик справжній.

Цікаві факти та культурне значення

• Германське слово для бука споріднене з англійським book і німецьким Buch — за переказами, руни вирізали на букових дощечках, а гладенька кора слугувала «поверхнею для письма». І сьогодні стовбури буків найчастіше страждають від вирізаних ініціалів, а шрами лишаються на все життя.
• Від назви бука походить чимало чеських топонімів: Буковець, Буковина, Буков, Букова гора чи Бучовиці.
• Родову назву Fagus виводять від грецького fagein — «їсти», з огляду на їстівні буківки.
• У горах бук може утворювати і 40-метрових велетнів, і метрові кущі, покручені вітром та снігом.
• Серед пам’яток природи Чехії чимало могутніх буків, а багатьом пурпуровим букам у замкових парках понад 200 років.

Підсумок

Бук лісовий — дерево, що значною мірою визначає обличчя центральноєвропейського краєвиду. Його впізнаєте за гладенькою сірою корою, хвилястим блискучим листям, довгими загостреними бруньками та буківками. Він тіньовитривалий, потребує вологішого клімату й добре аерованого ґрунту — і саме тому є ключем до відновлення природніших мішаних лісів. Його тверда й гнучка деревина придатна і для меблів, і на паливо, а в саду бук стане величним солітером або густим живоплотом.